Проект Суспільного Договору

Українські громадяни, спираючись на Декларацію гідності, через цей Суспільний Договір здійснюють Установчу владу. Відтак, за своєю юридичною природою, це — Установчий Акт, що спирається безпосередньо на принципи права, а не на норми закону..

Отже, цей акт має найвищу юридичну силу в Україні, вищу ніж будь-які інші акти — міжнародні нормативні акти, Конституція України, українські закони, підзаконні акти, крім випадків визначених самим Суспільним Договором, з метою внесення змін до нього або його скасування.

Суспільний Договір є засадничим для нової Конституції. Кожна наступна Конституція має відповідати цьому Суспільному Договору або укладеному публічно на його заміну новому Суспільному Договору.

Акти нижчої юридичної сили повинні відповідати (не суперечити) Суспільному Договору. Суспільний Договір не спирається на них як на джерело, натомість, може посилатись на них як на такі, що витікають із нього.

Окремий випадок — посилання Суспільного Договору на Декларацію про державний суверенітет України від 1990 року, яка наповнюється новим змістом як декларація про республіканський громадський суверенітет України та фіксує правові засади успадкування території та суспільного надбання русів-українців, пов’язане з цією територією та її історією.

«Суспільний Договір» є власною назвою Установчого Акту, яка на думку його ініціаторів найточніше виражає його сутність: Договірну природу запровадження нових суспільних відносин. Таким чином, «Суспільний Договір» не є договором у сенсі будь-якого галузевого права: цивільного, публічного, господарського тощо.

Більше того, Суспільний Договір за заявним принципом волі української громади змушує переглянути поняття публічного права як такого, що існує між рівними вільними громадянами, де держава взагалі не є стороною договору, а виступає як інструмент республіки, яку засновують ці вільні громадяни.

Предметом Суспільного Договору є увесь його текст повністю, тому було б хибним визначати його предмет доти, доки не поставлена остання крапка.

Намір ініціаторів Суспільного Договору — заснування Республіки, як спільної справи, договірної спільності. Це є критерієм включення чи відхилення конкретних правових сюжетів до його тексту.

З того, що найвищу юридичну силу має Акт договірний за своєю природою, що його метою є заснування договірної спільності – Республіки, що основним засобом його реалізації є договірні спільноти – громади, органічно витікає пріоритет договірних відносин над усіма іншими.

СУСПІЛЬНИЙ ДОГОВІР

ЦИМ СУСПІЛЬНИМ ДОГОВОРОМ МИ ПРОГОЛОШУЄМО ПЕРЕЗАСНУВАННЯ РЕСПУБЛІКИ УКРАЇНА — КРАЇНИ, ДЕ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ СУВЕРЕНІТЕТ НАД МАЙБУТНІМ, МАКСИМАЛЬНА САМОРЕАЛІЗАЦІЯ КОЖНОГО, СПІВВОЛОДІННЯ ТА СПІВУПРАВЛІННЯ СПІЛЬНИМ НАДБАННЯМ, ТВОРЕННЯ ТА РОЗВИТОК ГРОМАД ЯК ДОГОВІРНИХ СПІЛЬНОТ ТА ВИЗНАЄТЬСЯ ПЕРЕВАГА ДОГОВІРНИХ ВІДНОСИН НАД ІНШИМИ ВІДНОСИНАМИ.

Продовжуючи історичні традиції самостійної України та зокрема правову дію, здійснену Актом проголошення незалежності України в 1991 році, ми в межах країни-держави Україна творимо Республіку Україна, яка надалі розглядає державу як спосіб управління, що походить від Республіки.

1.1.

Ми, учасники цього Суспільного Договору, об’єднуємо свої зусилля задля досягнення спільної мети – повної та гідної самореалізації кожного у суверенному Ладі в гармонії з суспільством, Людством та Природою.

Основою для досягнення спільної мети є:

  • спільне володіння та спільне управління усім спільним надбанням: республіканською власністю, надрами, водним і повітряним простором, об'єктами інфраструктури;
  • підтримка екосистеми через гармонійну взаємодію людини, суспільства і природи;
  • збереження та розвиток суспільного спадку: мови, культури, традицій;
  • індивідуальні таланти та енергія учасників договору.

1.2.

Цим Суспільним Договором ми проголошуємо встановлення нової Республіки Україна

– країни, де здійснюється суверенітет над майбутнім, творення та розвиток громад як договірних спільнот та перевага договірних відносин над іншими відносинами.

1.3.

Республіка засновується на таких принципах:

  • Усвідомлення того, що ми різні і можемо жити по-різному.
  • Свідома відмова від насадження волі одного волі іншому, який взяв на себе такі ж зобов’язання та дотримується їх.
  • Свідоме визнання того, що ми бачимо смисл жити разом.
  • Свідоме прийняття умов Суспільного Договору, Конституції та договорів, які на них базуються.
  • Спільний захист кожного учасника Суспільного Договору від насадження волі іншими

1.4

Цим Суспільним Договором ми проголошуємо, що кожний громадянин Республіки Україна є співвласником українського спільного надбання.

Українське спільне надбання – це:

  • Природні ресурси, що зараз знаходяться у комунальній та державній власності (земля та її надра, корисні копалини, ліси, вода, повітряний простір) в межах країни Україна;
  • Індустріальні та інфраструктурні об’єкти, що зараз знаходяться у комунальній та державній власності ;
  • Всі інші рухомі та нерухомі об’єкти, що зараз знаходяться у комунальній та державній власності ;
  • Інтелектуальна власність, що зараз знаходяться у комунальній та державній власності ;
  • Культурна, історична та будь-яка інша спадщина, що належить Україні.

Все, крім приватної власності, є предметом нашого спільного співволодіння, і кожний громадянин – учасник цього Договору має право прямого співуправління цим спільним надбанням.

1.5.

Кожен учасник Суспільного Договору має гарантоване право на отримання персональної частки суспільного доходу від використання суспільного надбання. Спосіб реалізації цього права має бути закріплений у Конституції, яка буде прийнята на основі цього Договору.

1.6.

Ми домовляємося між собою про те, що управління устроєм нашого спільного життя та формування середовища нашого співжиття будуть здійснюватися через самоврядування у громадах та Республіці.

Будь-яка узурпація влади буде унеможливлена. Будь-яке домінування у цьому управлінні буде унеможливлене.

Громади як договірні спільноти є основою самоврядування - місцевого та екстериторіального Громадяни здійснюють громадський контроль за діяльністю органів влади та інституцій.

1.7.

Ми домовляємося між собою про те, що реалізація Основних положень цього Договору буде здійснюватися поетапно, через кроки, що зазначені далі в цьому Договорі.

Нашими стратегічними ресурсами на цьому шляху є:

  • Інтелект та творчість;
  • Ініціатива;
  • Освіта;
  • Масова співпраця;
  • Транстериторіальна мобільність;
  • Нові відносини власності, що витікають із цього Договору;
  • Нові економічні та фінансові відносини, що витікають із цього Договору.

Перший крок

  • прийняття Конституції нової Республіки, інвентаризація та впорядкування нашого суспільного надбання, що включає приватну власність та спільне надбання, а також створення умов для переходу до співволодіння та співуправління цим спільним надбанням прозорим договірним чином.

Другий крок

  • входження у співволодіння спільним надбанням та заснування механізмів співуправління цим надбанням на договірній основі. Кожен громадянин Республіки має право на рівну з іншими громадянами України грошову частку доходів від використання спільного надбання у вигляді «республіканської частки».

3. Способи руху

Цим Договором ми визначаємо модель суспільного устрою, якого ми прагнемо:

  • запровадити відкриті механізми реалізації нашого суверенітету над спільним майбутнім;
  • створити інститути стратегування для пошуку оптимальних шляхів до спільної мети;
  • відновити територіальну цілісність України, зокрема як основу для співволодіння спільним надбанням;
  • конституювати різноманіття у особистих та суспільних відносинах, економіці, політиці та інших сферах співжиття громадян;
  • поступово перейти від представницької демократії до прямої демократії та безпосереднього самоуправління у громадах та Республіці;
  • надати перевагу договірним стосункам між усіма учасниками суспільних відносин;
  • встановити громадський контроль за республіканськими інститутами і корпораціями;
  • встановити жорсткий контроль за монополіями в Республіці та знищити олігархію;
  • створити прозорі механізми управління спільним надбанням;
  • створити передумови для єдиного механізму отримання в перспективі кожним громадянином на договірній основі рівної частки доходів від використання – спільного надбання, а саме: економічні, інституційні, інформаційні, освітні;
  • запровадити систему компетентісного управління та єдину процедуру отримання публічних посад, яка буде включати моральний і професійний цензи та жеребкування;
  • невідворотності покарання та відсутності терміну давності за злочини проти людини, суспільства і спільного.

4. Прикінцеві та перехідні положення - вимоги до влади

Цим Договором ми вимагаємо від майбутнього Президента України, якого буде обрано у 2019 році, безвідмовно забезпечити розробку, обговорення та винесення на Всеукраїнський Референдум Суспільного Договору та Конституції України, створеної на основі цього Договору.

Цим Договором ми вимагаємо від органів державної влади та місцевого самоврядування в межах їх повноважень безвідмовно забезпечити:

  • всеохоплюючу повну та прозору інвентаризацію нашого суспільного надбання, ресурсів і активів усіх видів зі створенням єдиного загальнодоступного кадастру спільного надбання України;
  • повний і неупереджений аудит всіх державних рішень з моменту набуття Україною незалежності, які мають відношення до розподілу суспільного надбання у будь-якій формі; випадки, в яких будуть виявлені ознаки недоброчесності, будуть розглянуті судом;
  • проведення відповідних просвітницьких та підготовчих програм, впровадження на республіканському рівні інститутів та процедур отримання кожним учасником Суспільного Договору власної частки спільного надбання після інвентаризації та аудиту суспільного надбання.